09-07-2013

Інтернаціональна битва кобзарів: японець, турок та українець – хто кого? (ФОТО)

Цьогорічний Кобзарський слем, що пройшов на Літературній сцені Літературної ж Країни Мрій, став не просто черговим (якщо конкретніше, четвертим), а міжнародним. У двох колах слему змагалися талановиті вуличні кобзарі з трьох країн… Утім, усе по порядку.

Відомий бандурист-віртуоз Джусь Ярослав, ініціатор Кобзарського слему, півфіналіст шоу «Україна має талант», на Літературній Країні Мрій презентував «етнотранс» на бандурі

Слем – конкурс максимально незаангажований. Журі набирали з охочих судити, і в кожному колі склад його докорінно змінювався. Звичайно, головував незмінний і легендарний Ярослав Джусь – головний автор ідеї, який узагалі підняв цю хвилю. Сам Джусь виступив між першим та другим колом, виконавши тему з фільму «Амелі» та етнотрансову композицію гурту «Гоа», щоб показати, як нетрадиційно може звучати цей традиційний український інструмент.

«Вуличні» кобзарі продемонстрували настільки різні манери виконання, що важко було передбачити ім’я переможця – шанси у всіх були майже рівні, розрив у балах був мінімальним. І журі, і публіка належно поцінували кожного кобзаря. Данило Носко, учасник гурту «Шпилясті кобзарі», уперше офіційно вийшовши на сцену з сольним виступом, потішив у першому колі народною «Ой у лісі на полянці», а в другому – оригінальним виконанням гадюкінської «Роксоляни».

Данило Носко

Наймолодшим учасником слему став Іван Якушев, виконавши дві власні (!) інструментальні композиції – «Сюїта 2012» та «Місячний пес». На відміну від більшості своїх дорослих колег, він грає не накладними нігтями, а пучками, тому звук виходить більш камерний…

Іван Якушев

Змагалася з ним у слемі і його вчителька з дуету «Де ніч» (Ганна Сазонова та Марія Семенюк), причому у другому колі набрали точнісінько таку саму кількість балів, як і учень. Дует виконав пісню з репертуару «Пікардійської терції» «Останній літній дощ» та Івасюкову «Я піду в далекі гори».

Ганна Сазонова та Марія Семенюк

Фаворитка тогорічного слему Марина Круть і цього разу не розчарувала публіку – крім неймовірної енергетики, вона вразила власним трактуванням народної пісні «Ой через поле та й широкеє» та несподіваним виконанням «The Shadow of Your Smile».

Марина Круть

Особливою родзинкою слему став турецький кобзар Мустафа, який грав чомусь на багламі (це такий різновид сазу) і співав своєю рідною турецькою про дуже правильні речі – наприклад, про кохання і про те, що якщо є світ, то є й мета. Щоправда, різниця культур далася взнаки – не дуже високо оцінили культурний меседж киянина турецького походження…

Турецький кобзар Мустафа

А справжній фурор на слемі зробив Чарлі Сакума. Коли цей японський бандурист зняв картуз і всі побачили, крім козацьких вусів, ще й оселедець, зал відразу вибухнув оплесками. Коли у першому колі він виконував інструментальну композицію, виникала повна ілюзія українського кобзаря, котрий прихилився до своєї бандури… Тільки розріз очей у цього кобзаря був трохи дивний. Щоправда, коли у другому колі пан Сакума заспівав «Бандуристе, орле сизий», ілюзія вже не була такою сильною – давалися взнаки кумедний акцент та декілька технічних помилок (а ви самі спробуйте одночасно грати і співати мовою, яка так відрізняється від вашої рідної!). Але саме прагнення японця відродити козацький дух було настільки зворушливим, що судді належно поцінували його виступ…

Чарлі Сакума

Врешті-решт після ретельного підрахунку балів виявилося, що перемогла Катерина Ясенчук – і лемківська «Ой верше мій, верше», і власний романс на слова Ліни Костенко «Спини мене. Отямся і отям» сподобалися практично всім.

Катерина Ясенчук

В якості призу вона отримала «солодке» – набір вин від «Масандри», пляшечку саке (Сакума-сан підтвердив автентичність цього напою) на знак міжнародного статусу слему та диск української клубної музики на бандурі від Ярослава Джуся. Утім, оскільки головне не перемога, а участь, то всі кобзарі отримали на згадку по футболці з написом «Порву за мову!» – організатори чесно зізналися, що з розміром могли не вгадати, тому пообіцяли на наступний день за потреби здійснити обмін футболок на аналогічні, але потрібного розміру.

За розвитком Кобзарського слему приємно спостерігати. Це – світлий і дуже потрібний захід, змаганням його назвати навряд можна, бо головне тут як ніде не перемога, а участь та небайдужість учасників і глядачів до українських традицій, до української музики.

До нових зустрічей на Кобзарському слемі!

Атанайя Та

Фото: Христина Приліп